ДОПОМОЖІТЬ ПЕРЕКЛАСТИ ТЕКСТ!!! 50 БАЛІВ!!!БУДЬ ЛАСКА!!!НІМЕЦЬКА МОВА!!!Am frühen...

Question

ДОПОМОЖІТЬ ПЕРЕКЛАСТИ ТЕКСТ!!! 50 БАЛІВ!!!БУДЬ ЛАСКА!!!НІМЕЦЬКА МОВА!!!
Am frühen Weihnachtsmorgen hielt ein Wagen vor dem Hegerhaus. Der Fahrer und ein kleiner, breitschultiger Mann halfen einer Frau aus dem Wagen, die ein Kind auf dem Arme trug. Die Frau war etwa fünfunddreißig Jahre alt. Sie war genauso groß wie der Mann, hatte ein rundes, fröhliches Gesicht. „Die schlafen wohl noch“, sagte die Frau verwundert. Sie sprach polnisch. Ihr Mann antwortete in derselben Sprache: „Wir sollten das Telegramm schicken. Am Ende sind sie gar nicht dabei“ „Sind daheim“, sagte der Fahrer und wies auf den blauen Rauch aus dem Schornstein. „Alsol“ Die Frau lächelte froh und lief zum Haus. Jakob Lensch trat aus dem Stall und erblickte die Gäste. Mutter Lensch melkte eben die Kuh. Da trat die Frau mit dem Kind in den Stall. Die Mutter eilte mit dem Milcheimer zur Tür. „Lena! Wo kommt ihr denn jetzt her?“ „Von der Straße!“ antwortete die Tochter, während alles an ihr vor der großen Freude des Wiedersehens lachte. Die Mutter weinte vor Freude. Der Vater nahm den Milcheimer und sagte: „Komm lieber in die Stube!“ Er lief eilig voraus. Da der Fahrer nicht mitfrühstücken wollte, erhielt er sein Geld und fuhr davon. Das Frühstück mußte der Vater zubereiten, Lena saß bei ihm in der Küche und stillte das Kind. Die Mutter ging in den Stall, um zu Ende zu melken. „Christa schläft wohl noch?“ fragte Lena, als sich ihr Mädchen satt getrunken hatte. Sie legte es in der Stube aufs Sofa. „Sie ist nicht da“, brummte der Vater. „Wo ist sie denn?“ „Weg. In Freiwald“, murrte er. „Wo?“ Lena fuhr auf. „Bei dem?“ „Ja, bei dem.“ Die Mutter kam aus dem Stall. „Mutter“, wandte sich Lena erregt an sie, „habt ihr das Kind wirklich diesem - diesem Hagen gegeben?“ „Wir konnten sie doch nicht hindern“, meinte die Mutter bekümmert. „Es ist doch schließlich ihr Vater.“ „Vater! Schöner Vater!“ empörte sich die Tochter. Da trat Stanek, Lenas Mann, in die Stube. Er trug einige Sachen in der Hand. Er reichte der Mutter eine dicke Jacke aus grauer Wolle und ein warmes wollenes Schultertuch. Lena sah zufrieden, daß die Mutter sich über die Sachen freute. Stanek zog einen rot und einen blau bedruckten Stoff aus der Tasche hervor. „Wo ist denn Christa?“ fragte er. „Weg!“ sagte Lena und erzählte ihm, daß Christa bei ihrem Vater іst. Die Hegersleute versuchten zu erklären, wie es geschah, und meinten, daß Christa vielleicht noch wiederkommt. -„Wenn sie erst einmal dort ist“, rief Lena zornig, „dann bleibt sie auch dort. Ich kenne ihn gut und weiß, wie er damals Esther den Kopf verdreht hat.“ „Vielleicht versteht sie doch, was für ein Lump er ist“, meinte der Heger. „Wir sollten es ihr sagen! Das Mädchen ist alt genug, die Wahrheit zu erfahren!“ sagte Lena. Plötzlich entschied sie: „Hagen hat Christas Mutter auf dem Gewissen. Ich habe ihr versprochen, das Kind zu retten. Ich habe es damals getan, und ich mache es jetzt. Ich fahre hin und hole Christa heim!“ Am Nachmittag, als alle Geschwister Lenas zu Besuch kamen, fand sich eine Möglichkeit für Lena, nach Freiwald zu fahren. „Ich fahre morgen nachmittags mit einem Wagen nach Dresden“, erklärte der Bruder, „da kannst du mitkommen.“ „Ich fahre mit“, sagte Lena.

Answer 1

Рано різдвяного ранку зупинилася підвода перед Hegerhaus. Водій і маленький, breitschultiger людина допомагали жінки з машини, дитину на руки, поніс. Жінці було близько тридцяти п'яти років тому. Вона була так само велика, як і людина, мав кругле, веселе обличчя. „Спати, напевно, ще“, сказала жінка здивовано. Вони говорив по-польськи. Її чоловік відповів на тому ж мовою: „Ми повинні послати телеграму. Зрештою, вони зовсім не в цьому“, „вдома“, - сказав водій і вказав на синій дим з труби. „Alsol“ жінка радісно посміхнувся і побіг до будинку. Яків Lensch вийшов зі стайні і побачив гостей. Мати Lensch доїв саме корова. Увійшла жінка з дитиною на стайню. Мати поспішила з Milcheimer до дверей. „Лена! Де ви тепер назад?“ „З дороги!“ - відповідала дочка, у той час як все в ній від великої радості зустрічі сміявся. Мати плакала від радості. Батько взяв Milcheimer і сказав: „Ходімо краще в кімнату!“ Він кинулася вперед. Так як водій не mitfrühstücken хотів, отримав гроші і поїхав. Сніданок повинен був батько кухні, лена сиділа біля нього в кухні і годувала дитину. Мати пішла в сарай, щоб до кінця доїння. „Кріста спить напевно ще?“ - запитала олена, як ваша дівчинка, досхочу напився. Вона поклала в кімнаті на диван. „Це не так“, - пробурмотів батько. „Де вона?“ „Шлях. У Осквернитель могил“, - обурюється він. „Де?“ Лена пішла. „У?“ „Так, при якому.“ Мати вийшла з сараю. „Матушка, - звернулася олена привернуть до вас, „ви, ваша дитина дійсно в цьому - в цьому Хаген дав?“ „Ми могли вона, однак, не заважає“, - сказала мати сумує. „Це, зрештою, ваш батько.“ „Батько! Чудовий батько!“ - обурився дочка. Підійшов Станек, Lenas людина, в кімнату. Він носив деякі речі в руці. Він подав матері товсту куртку з сірої вовни і тепла wollenes плече тканини. Олена побачила задоволений, що мати про речей порадів. Станек витягнув червоний і синій набивної тканини з кишені і вперед. „А де ж Кріста?“ - запитав він. „Геть!“ - сказала олена, і вона розповіла йому, що Кріста з батьком. У Hegersleute спробували пояснити, як це сталося, і вважали, що Кріста може бути, ще повернеться. -„Якщо тільки там“, - вигукнула олена розгнівався„, то вона залишається там. Я добре його знаю і знаю, як він тоді Естер голову, вита“. „Може бути, адже розуміє, що гад він і є“, - заявив Хегер. „Ми повинні сказати своє слово! Дівчинка досить доросла, дізнатися правду!“ - сказала олена. Раптом вона вирішила: „Хаген має Christas мати, на Совість. Я обіцяв їй, що дитину врятувати. Я це робив тоді, і я роблю це зараз. Я йду і підбираю Кріста додому!“ У другій половині дня, коли всі брати і сестри олени з візитом прийшли, знайшов можливість для лени, після Осквернитель могил їздити. „Я їду завтра після обіду машину в Дрезден“, - заявив брат, „як ти можеш їхати з нами.“ „Я їду“, - сказала лена.