- Привіт Володимир!
- Привіт Марійко, як в тебе справи?
- Звісно справи погано, адже це так жахливо, в Україні війна! А у тебе?
- У мене так само, ось недавно ми всім класом писали листи до воїнів-захисників, мені так сподобалося що кожен учень у своєму листі так щиро прославляв важкий труд наших солдатів, всі так щиро дякували за цей обовязок перед державою, який кожен солдат несе гідно.
- Ой як це чудово, в нашому класні теж була така благодійна акція, ми писали листи, малювали малюнки, допомагали харчами та речами першої необхіднсті, я впевнена що солдати дуже задоволені, адже як це приємно коли ти розумієш, що про тебе не забули, і я впевнений що тоді у кожному солдаті прокидається бойовий дух і він з гордістю буде захищати нашу неньку.
- Так я згідна з тобою. Ми також вже декілька разі із школи відправляли солдатам харчі та речі першої необхідності. Це дуже чудово. Я багато читала, що відомі люди допомагають солдатам, вони відправляють великі суми грошей. я вважаю що вони роблять дуже правильно адже кожна копійка може спрасти комусь життя, особливо у такий скрутний час. Ти про що писав у своєму листі?
- Я бажав солдатам щасливо закінчити війну, повернутися додому здоровими і живими, в кінці я написав номер мобільного телефону, це були умови акції і ось вчора мені зателефонував солдат зі словами подяки, цебуло так приємно!
- Як тебе розумію, мені так само зателефонували. Я хотіла б щиро аби це все скінчилося. сподіваюся так воно і буде!
- Звісно буде, сподіватися треба тільки на краще!
- Так, ну бувай.
- Бувай.