КА
АКОМОДАЦІЯ ОКА (лат. ассоmmodatio — пристосування) — здатність ока чітко бачити предмети, що знаходяться від нього на різній відстані. А.о. здійснюється завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, внаслідок чого змінюється заломлювальна сила всієї оптичної системи ока. Фізіологічний механізм А.о. такий: при скороченні волокон закладеного у війковому тілі акомодаційного м’яза (m. ciliaris) відбувається розслаблення цинової зв’язки (zonula Zinni), за допомогою якої кришталик, укладений в капсулу, прикріплений до війкового тіла. Зменшення натягнення волокон цієї зв’язки послаблює, у свою чергу, ступінь натягнення капсули кришталика, внаслідок чого кришталик завдяки своїм еластичним властивостям набуває більш опуклої форми. При розслабленні м’яза акомодації відбувається зворотний процес. Доведено, що при А.о. кришталик змінює свою форму нерівномірно: особливо опуклим він робиться в центральній, протизіничній зоні, що має основне значення для оптики ока; по периферії він сплющується. У підвищенні заломлювальної здатності кришталика у процесі А.о. відіграє роль не тільки чинник зміни кривизни його поверхні, але й взаємне переміщення волокон кришталикової субстанції, які мають різний коефіцієнт заломлення, завдяки чому заломлювальна сила його центральної частини збільшується. У процесі А.о. кришталик дещо опускається донизу. А.о. може здійснюватися лише у відомих межах, які визначаються, з одного боку, так званою найближчою точкою ясного зору (punctum proximum), а з іншого — найдальшою точкою ясного зору (punctum reraotum).