Настало літо. Я приїхала до бабусі в гості і вирішила піти до ранкового Дніпра. Водичка ще не встигла нагрітись. Я скинула свої босоніжки і пішла берегом.
Раптом я побачила хлопців, які щось вирішували між собою. Я захотіла з ними познайомитись.
- Привіт! - сказала я посміхаючись.
На моє щастя хлопці виявились привітні.
- Привіт! -сказали хлопці,- не хочеш з нами пограти в гру "Пригоди" ?
- Залюбки!
Ми мішли до лісу. На землі лежала розбита склянка. Один з хлопчиків необачно став на неї ногою. Рана виявилась глибокою, ми взяли його під руки і вивели з лісу і викликали швидку допомогу. На наступний день ми прибули до цього хлопчика в лікарню. Йому робили складну операцію.
- Одужуй! - сказали ми і пішли.
- Дякую! - радісно сказав хлопчик.
Я зробила висновок, що треба бути завжди обачним і тоді все буде добре.