Перша вчителька – це друга мати. Адже поки ми в школі вона завжди з нами: вона нас і навчає, і виховує, і в столову водить… Немає того розмаїття вчителів, як в старших класах, вона сама виконує всі ці обов’язки. І тим самим вона дуже схожа на рідну матір. Тому, особисто для мене, улюбленою є перша вчителька.
До речі, Ви ніколи не задумувались, чому немає жодного першого вчителя-чоловіка? Мабуть, лише жіночі «крихкі» плечі можуть витримати всі ці навантаження.. Та ще й, коли в групі не 3, і навіть не 5 дітей, як в сім’ї, а 15 – 30. І це ж кожного потрібно навчити, на правильний шлях навести, зробити перші дорослі кроки. Не дарма ж про неї складають стільки пісень і віршів.
Мабуть, саме тому моїм улюбленим вчителем є саме перша вчителька, Галина Григорівна. Вона стала справжньою шкільною мамою, турботливою і справедливою, яка подарувала мені пакуночок людських якостей і допомогла зрозуміти, що найголовніше – це душа.
І нехай пролетять роки, але вона назавжди залишиться в моєму серці як справедлива наставниця. Низький уклін їй за сумління та виховання; моїй неньці за те, що обрала саме її серед інших; вчителям старших класів, які підтримували та удосконалювали отримані мною здобутки; і вам, мої любі викладачі УДПУ, за вашу щирість, відкритість і бажання навчити шляхетній професії.