Сиплеться і сиплеться осіннє листя.Недавно трепотіло над головою,а тепер голосно шелестить,потривожене кроками.Літо вже не квапить роботами:урожай зібрано.
Зчорніло листя на груші,скинула своє ще зеленим ,черешня,готуючись до зимового сну.Щосили жаріють калинові кетяги ,намагаються зігріти холодні ранки ,та дні вистигають усе дужче і дужче.
Та найбільш в осені жовтизни! Її стільки скрізь,що від неї ясніє навіть похмура днина.То листя золотиться дякою до життя ,до сонця і численними дукатами лягає на землю.