Тема і ідея вірша "В завійну ніч з незвіданих доріг"
Текст вірша:
В завійну ніч з незвіданих доріг,
Від злих заграв і переправ жорстоких,
Мене тривожать дальні голоси
Живих і мертвих, знаних і забутих;
З обличчями притертими, як пил,
З корінням рук, з півкулями зіниць,
В пороховім завзятті, як в надії,
Ті голоси вплітаються вночі
У дерево, в невкриту сизу воду,
І спопеляють камінь жаром слів,
І спопеляють серце.
- Не забув?
Не кинув нас на муку і розлуку?
Вставай, іди! – І я встаю, мов клен
Пронизаний очима й голосами…