Усі ми з дитинства мріємо кимось стати: чи то космонавтом, чи то естрадною зіркою, чи то більш просто — агрономом або бухгалтером. Після закінчення школи перед нами відкривається безліч доріг. Це і технікуми, і інститути, і університети. Та не проста річ — вибрати якусь професію з більш ніж двох тисяч існуючих. Дехто наслідує приклад батьків, інші ж не можуть вирішити і після закінчення школи. Мені здається, дуже важливо не зрадити своїй мрії, і тоді будь-яка робота буде і легкою, і радісною.
Я свій вибір зробив уже давно. Я з дитинства мрію про професію вчителя. Мені здається, що це найгуманніша в світі професія. Учитель несе людям не тільки знання, він несе ще доброту і правду. Учитель, мені здається, бачить людей наскрізь, Люди цієї професії оцінюють відразу, хто чого вартий. Це тому, що вони працюють із людьми усе своє життя і можуть по одному слову здогадатися, хто стоїть перед ними.
Учителі — дуже принципові люди. Вони повинні жити так, як навчають, відкрито і чесно, адже на них дивляться всі. Ми всі отримуємо «путівку в життя» від них, І неможливо відокремити спеціальність учителя від спеціальності вихователя.
Мені здається, неможливо говорити неправду, коли на тебе дивляться дитячі очі. Від учителя залежить дуже багато в майбутньому їх учнів. Вони своїм прикладом, своїми принципами, своїм життям показують, як жити.
Але учитель — це не тільки відповідальна, але й дуже нервова робота, Скільки терпіння і такту треба мати, щоб примусити юних непослухів слухати себе, щоб у їх головах відклалось уявлення про предмет!
Мої батьки теж учителі, і про їх труд я знаю не з чужих слів.
Мене не лякає відповідальність професії. І тому після закінчення школи я буду вступати до інституту на філологічний факультет. Я впевнений, що моя мрія здійсниться,