Не хлопець а золото — золото
Кожному приємно, коли його називають золотою дитиною.Мама дуже любила
свого єдиного синочка Василька, учня 5 класу. Хлопчик був не дуже
старанним учнем: вчився абияк, часто обманював, ображав друзів і був
дуже ледачимОдного разу, коли Василько повернувся додому, мама лежала у ліжку, важко дихаючи. Їй була потрібна допомога. Хлопчик
викликав лікаря. І поки чекав швидку допомогу, вирішив зробити матуся
чай. Поставив чайник на плиту, а сам поклав голову на руки та заплакав.
Він думав: “Чому я не слухав матусю, не допомагав їй?” Так
він гірко плакав і раптом почув голос. Підняв голову і побачив
маленького чоловічка з бородою у кумедному одязі. Гномик привітався та
сказав, що давно спостерігає за Васильком і готовий йому допомогти.
— Що ти хочеш?
— Я дуже хочу не засмучувати маму, стати хорошим учнем, щоб у мене були друзі.
—
Я дам тобі три чарівні дарунки: сопілку, скриньку, клубочок. Вони
обов'язково тобі допоможуть, але ти повинен дуже постаратись змінитись.
Раптом
у двері подзвонили. Василько пішов відчиняти. Приїхав лікар. Він зробив
мамі укол, виписав ліки. Хлопчик провів лікаря до дверей, чемно
вислухав поради, попрощався. Лікар на прощання сказав мамі: “Ви швидко
видужаєте. У вас не хлопець — золото”. З кухні пролунала сопілочка. Ось і
перше бажання здійснилось. Син нагодував маму. Сів на кухні, відкрив скриньку чарівну і вперше вивчив самостійно домашнє завдання. Зранку він поклав чарівний клубочок у кишеню з надією, що він допоможе знайти друзів у школі…У
Василька усе налагодилось. Мама одужала, хлопчик добре вчиться, у нього
є справжні друзі. Він закінчив школу, досягнув успіхів у житті.