У творі "Захар Беркут" розповідається як бориться населення Тухольщини проти монголів. Захар Беркут та його син Максим згуртували населення, і вони разом були згодні відстоювати свою свободу. Монголи запропонували одну річ: якщо селяни дадуть їм пройти крізь долину до їхніх країн сусідів, то вони не будуть вступати у бій. Але, Захар Беркут був мудрішим.Він сказав, що якщо, ми так зробимо то опинимося зрадниками.У той час син Захара Беркута був у полоні у ворогів, та страрцю було дуже шкода свого сина. Його, мудрецю не віддадуть, бо вони не погодились на мирну пропозицію. Та він розумів що жертвуючи своїм сином, він залишиться справедливим. Тим часом, Мирослава,донька Тугара вовка який зрадив Тухольщину, зненавиділа свого тата через те що він не дозволяв їм зустрічатися, та пішов до монгольців. Вона допомагала Захарові, і цим вони війграли монголів. Кінець твору щасливий. Мирослава з Максимом будуть разом, Захар Беркут помер. Але страрець какзав, щоб ніхто з тухольців неплакав через його смерть. він помер щасливо, знаючи що все гаразд. Та всі поминали його як рятувальника та батька Тухольщини.