Останнiм часом я по-новому став дивитися на свiт. От бувае - вийду у поле, що простягаеться у далечiнь i зникае за обрiем, i не можу надивитися на його жовто-гарячi вiдтiнки. Я полюбив небо - безкрае, що манить своею блакиттю, воно,здаеться, ось-сь впаде i розiб'еться на тисячi друзок пiд вагою темних дощових хмар. I вдень i вночi вражае красою мiй рiдний край, лише вiн заворожуе мене своею величчю i безмежжям.