У княжий табір вісник вість приніс,що меч тевтона над Волинню звис.
Я погладжу траву,наче теплого доброго звіра,задивлюся в ріку,зачаруюсь різьбою листка...
На розбуджену землю впадуть первоцвіти,вмиє сонце усміхнене Божа роса.
Вигрібаю із себе я попіл вагань,очищаю від сумнівів душу.
Дівчина знайшла своє купе.вмостилася біля вікна,дістала пластикову літровку*Софії Київської* та свіжий номер письменницької газети.
Заходить наш скромняга Славко бочком-і всі отетеріли.
Запанували всюди бур*яни,уже і душі теж забур*яніли.
І степ наш захопили братани,хай би вовки їх в тім степу поїли.