З творчістю Олександра Сергійовича Пушкіна я познайомилася досить-таки давно. Ще в дитинстві мама читала мені його казки на ніч, а старша сестра з захватом розповідала напам'ять "Лист Тетяни до Онєгіна". Йшли роки, і я вже сама могла вивчати його твори, захоплюючись його істинним талантом. Скільки себе пам'ятаю, мені завжди було легко і приємно читати його вірші, склад Пушкіна якось особливо здавався мені ритмічним і мелодійним.
Щоразу, відкриваючи будь збірник Олександра Сергійовича Пушкіна, я немов занурювалася в його власний, неповторний, чудовий світ. Поезія Пушкіна заворожувала мене, а низка образів, що виникають перед моїм поглядом, вела мене в таємничу країну краси, любові і щастя. Все життя людська, її мрії і зваблювання, її надії і страждання, буйство, напір молодих почуттів і навчена зрілість проносилися переді мною. І не можна не закохатися в її фарби і звуки, тому що ці чарівні звуки йдуть від серця і душі самого поета.
напевно так)