А на самій високій гілці жила пташина сім"я. Дуб - був для всіх рідним домом. Восени і взимку, коли листя опадало, зайчик брав його, аби було не так холодно.
Але одного разу дуб зрубали. Так-так, зрубали, і все. Засумвали тваринки, засумувала природа... Бджілки перелетіли на інше дерево, не таке затишне. Пташки також. Білочка перебігла у дупло "подружки". Сірий заєць оселився ближче до людей.
Та через пару-трійку місяців на галявину прийшла(ов) маленька дівчинка(хлопчик). Їй (йому) не сподобалася засмучена сіра галявина.
- Що раніше тут було? - запитала дівчинка у мами.
- Тут ріс вісокий, товстелезний дуб. Гарне бло місце...
- Давай пошадимо інший дуб! - завеселилася, трохи шепелявлячи, малеча.
- Давай, доню...
Через три роки дуб виріс. В ньго поселилися вже дорослі дітки зайця, бджолине потомство, білки, пташки... Галявина ожила.
Простите, за некоторые руссизмы, так как сама живу в России.