Найдавніші жанри давньогрецької поезії у вигляді робочих пісень, гімнів
богам, ліричних поезій, що виголошувалися і в радості, і в горі,
звичайно ж, не збереглися. Вони декламувалися мандрівниками-рапсодами,
виспівувалися аедами в супроводі чотириструнної ліри. Поширені також
були героїчні пісні — віршовані розповіді про богів і героїв. Давні
греки вважали, що їх в уста виконавців вкладали боги, котрі
супроводжували і визначали діяння людини впродовж усього життя.
Одним із жанрів усної народної творчості, що народився саме в
Стародавній Греції, стали міфи. За сучасним визначенням, міф — це форма
суспільної свідомості, що виникла в умовах порівняно низького рівня
соціального розвитку і відображала у вигляді образної оповіді
фантастичні уявлення про природу, суспільство і особистість. Слово «міф»
давньогрецького походження і означало на його батьківщині «слово,
промову, розмову, пораду, намір, прислів'я, чутку, відомість,
оповідання, переказ, байку, зміст оповідання».
Майже в кожного народу від прадавніх часів зберігаються перекази, де
дійсне, історичне переплітається з недійсним, вигаданим, де діють не
лише люди, а й казкові істоти, витвори народної фантазії: безсмертні
боги, напівбоги, небувалі тварини; де відбуваються неймовірні явища —
чудеса. За давніх часів люди сприймали міфи як правдиві розповіді про
те, що було колись. Але минали віки, і їх починали тлумачити не в
прямому, а в переносному розумінні. Тож У сучасному світі поняття «міф»
означає те, чого не було насправді.
У Давній Греції міфи складалися задовго до того, як там поширилося
письмо — грецька абетка. Один і той самий міф — про якогось бога чи
героя — міг існувати в численних варіантах: місцевих, часових і
авторських, що свідчило про їхню причетність до усної творчості. Та саме
вони — із своєю динамікою подій, поетичністю і образністю, психологічним
наповненням — стали основою літератури, скульптури, живопису,
театрального мистецтва. Грецька міфологія, тобто природа і суспільні
форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією,
стала передумовою грецького мистецтва.
Міфи Давньої Греції об'єднуються в тематичні групи, що їх сучасна наука
іноді ще називає циклами.
Насамперед слід згадати про міфи, в яких розповідалося про виникнення і
створення світу — тема, що споконвіку хвилювала людство і не втратила
своєї приваби і донині. Давні греки по-різному пояснювали виникнення
світу, і в міфах існує незчисленна кількість варіантів розв'язання цієї
загадки.
В багатьох давньогрецьких міфах розповідається про народження богів —
фантастичних істот, що втілювали різні природні явища: грім, блискавку,
вогонь, воду, сонячне світло, нічну темряву. Всю природу, все, що
протистоїть людям, давні греки «олюднювали», тобто уявляли собі в
образах, схожих на самих людей. Багато уваги приділяли міфи діянням
богів — часом сприятливим, а часом згубним для смертних людей. Боги в
міфах щедро винагороджували тих, хто їх шанував, і жорстоко карали того,
хто їх зневажав. Отож боги в міфах були подібні до людей з їхніми і