Привіт,
Павлусе!
Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас
батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна
надіятись на те, що
Бог тобі щось пошле, і
при цьому не старатися та не добиватися цілі. Так, тобі пощастило,
коли кинули у вікно дохлого хорта, а
він розсипався у дукати. Але ж потрібно
щось робити, а
не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим,
то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!
З повагою до тебе,
(своє ім’я)