Поза сумнівом, в усі часи, у тому числі й сьогодні, людям не обійтись без етикету. Адже уміння поводитися в товаристві, гарні манери, вихованість, вишуканий смак, правильна, багата мова, ввічливість, поєднана з почуттям власної гідності, завжди цінувалися в людині. В Україні перші писемні правила поведінки виклав у «Повчанні дітям» великий київський князь Володимир Мономах. Він писав, щоб у домі своєму не ледарювати, брехні остерігатись, а куди б не прийшли і де б не зупинились, потрібно нагодувати і напоїти нужденного. Найбільше, на його думку, потрібно шанувати гостя. Хворого слід провідувати, покійника провести в останню дорогу, бо всі ми смертні. Ніколи не проминути людину, не привітавши її, не сказавши їй доброго слова. Дотримання норм етикету роблять людину благородною, приємною іншим. Згадаймо Наталку з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Вона любить і поважає свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпелиха намагається примусити її вийти заміж за нелюба. Дівчина вміє красиво висловити свою думку, шанобливо ставиться до старших. Правила поведінки й етичні цінності відображені також в усній народній творчості, зокрема в прислів’ях та приказках: хоч не пишно, та затишно; не май сто кіп у полі, а май друзів доволі тощо. Змінюються часи, змінюються й правила етикету: замість незрозумілих для сучасної людини застарілих правил з’являються нові, пов’язані з технічним прогресом. На мою думку, це правильно. Обов’язково мають існувати певні етичні норми, і їх слід дотримувати, бо є одна спільна умова: людина ні своєю поведінкою, ні зовнішнім виглядом не має завдавати незручностей іншим.