Любов до читання у кожної людини з’являється в різний час. Одні захоплюються читанням з дитинства, інші — з шкільної лави, а дехто — в зрілому віці або навіть після виходу на пенсію. Але в тому, що у нас країна, що читає, можна переконатися навіть коли їдеш в метро: одні сидять з газетами, інші — з книжками.
Я захопилася читанням зовсім нещодавно, у восьмому класі, коли в руки мені потрапила книжка Шарлоти Бронте «Джен Эйр». Відтоді читання стало життєвою необхідністю. А нещодавно я відкрила для себе жанр історичного роману.
Роман Павла Архиповича Загребельного «Роксолана» нам задали на урок позакласного читання. Я довго відкладала цей великий за об’ємом твір, тому що не було часу на прочитання, а потім так захопилася, що не було часу на інші уроки. Тепер це моя улюблена книжка і улюблений автор.
Роман «Роксолана» знайомить нас з однією з найвидатніших українок — Настею Лисовской, яка у світову історію увійшла під ім’ям Роксолана. Про історичну фігуру Роксолани збереглося дуже багато документів: в країнах Західної Європи її вважали найжорстокішою правителькою. Павло Архипович Загребельный велику увагу приділив долі цієї неординарної жінки, але показав її в нерозривній єдності з тими історичним часу, в який вона жила. Своїм твором автор ніби хоче припинити усі спори відносно фігури Роксолани, тому що вона була людиною свого часу.
Багато уваги приділяється письменником показові історичних умов України і імперії Османа, які формували і долю, і характер героїні. П’ятнадцятирічна полонянка з України на все життя зберегла любов до рідного краю, мріяла про щастя своїх дітей на рідній землі. Але ще хоч раз побачити рідні простори їй не припало, тому що жінка в Османа імперії була безправною. Павло Загребельный спростував думку західних істориків про те, що за часів правління Роксолани збільшилася кількість турецьких нападів на українські і західноєвропейські землі, тому що навіть наймогутніша жінка мала обмежені права, а у більшості випадків і зовсім їх не мала. Якби її вплив на Сулеймана Прекрасного був настільки великим, то вона б змінила закони і зберегла б життя усім своїм синам. Отже, не лише прості невільниці, які поповнювали гареми багатіїв, але і впливові особи жіночої поли в Османа імперії не були вільними у своїх діях.
Прочитавши цю книгу, я поповнила свої знання про боротьбу українського народу з турецькими і польськими загарбниками, дізналася про середньовічні традиції України і Туреччини.
Роман Павла Загребельного «Роксолана» уразив мене не лише темою, але і авторською причетністю до усього, що відбувається на сторінках твору, доступністю викладу, мовним багатством матеріалу. Роман «Роксолана» належить до тих творів, які хочеться перечитувати ще і ще.