Шовковий вітер ледь торкався волосся. Безкрайній простір кликав, манив мене. Вогняне небо спалахнуло над лісом. Тепле, лагідне сонце все рідше з`являлося серед хмар. Навколо стояла прозора, сонна тиша. Дикий вихор підхоплював за собою все, що було на його шляху. Дрімучий ліс спав. Думки про гірку розлуку ятрили душу. Волошкові очі Наталки назажди запам`яталися йому. Її холодний погляд пронизував наскрізь.