Одного разу високо в горах з скелі почало пробиватися джерельце, це був маленький Струмочок. Він потрохи збирав у собі водичку з джерельця. Невдовзі до нього підлетіла весняна пташка яка прилетіла з теплих країв і попросила :"чи можна в тебе струмочку попити води?" він згодився і та в подяку сказала:" дякую тобі за твою доброту, бажаю тобі стати великою річкою і мати витік прямо до океану!" Струмочок звісно поцікавився що таке океан, а та відповіла, що за десять днів і дев'ять ночей польоту у небі є океан, де безмежна кількість води і безкраї далечини і неймовірні глибини, до нього витікають всі річки. "А чому вони витікають до нього" поцікавився струмочок? " Всі річки рано чи пізно з гори стікають все нижче і нижче. Від її лиш залежить чи витече вона в океан і буде жити та живитися від нього, чи впреться в камінь і з часом всохне". З уважністю слухав струмочок пташку, подякував за науку і полетіла вона далі.
З часом струмочок набрав достатньо води, щоб потекти далі і відправився в подорож.Після довгих тижнів утворення свого нового шляху струмочок нарешті зустрів іншого струмочка більш гордого і лінивого , а згодом і ще одного, природолюбного. Вирішили вони текти разом і продовжували так не один тиждень. Згодом лінивий сказав:" Все, з мене досить, не хочу більш робити собі новий шлях" і залишився на місці а згодом всох. Потекли собі далі ті два струмочки. Текли-текли і зустріли прекрасний природний пейзаж і природолюбний струмочок вирішив залишитись на місці і став озером, що йому через деякий час ставало все самотніше. Потік струмочок сам. І через місяці труду він вийшов до океану і розширився і став великою річкою і утворював він і озера і ще більше річок від себе. Тож пізніш він зрозумів що нехай перший час віддати себе роботі і потім по справжньому насолодитись результатом, ніж покинути її на півшляху і втратити все.