Сьогодні канал "1+1" проводив опитування перехожих за темою "Людина, з якої я беру приклад". Ніколи не думала/не думав (залежно від статі), що потраплю в якусь подібну ситуацію. І от, підходить до мене журналіст з мікрофоном у руці і запитує:
- Доброго дня! Ми проводимо соціальне опитування "Людина, з якої я беру приклад". Скажіть, будь ласка, а чи маєте Ви людину, з якої берете приклад?
- Звичайно! - розгублено промовляю я, перебираючи в голові варіанти відповіді.
- І хто ж це?
- У мене є кілька варіантів: моя мама/мій тато (на вибір), мати Тереза, Леся Українка/Тарас Шевченко (тут вже можна вписати будь-кого, з кого береш приклад).
- А з кого ж найбільше?
- Швидше за все, з своєї матусі/свого батька (на вибір).
- А хто Ваша мати/Ваш батько (на вибір) за професією і, що ж вона/він (на вибір) такого видатного зробила/зробив (залежно від попереднього вибору)?
- Найперше, це те, що вона/він (на вибір, можна то все розповідати і за обидвох, а не за когось одного) дала/дав (залежно від попереднього вибору, якщо за обидвох, то буде - дали) життя. Я дуже вдячна/вдячний (залежно від статі) своїй матусі/своєму батьку/своїм батькам (на вибір) і завжди братиму з них приклад!
- Дякую за увагу! До побачення!
- До побачення! - відповіла/відповів (залежно від статі) я, щиро посміхнувшись журналісту та оператору телеканалу "1+1".
Ох, цікаво ж, коли ж то мене покажуть по телевізору! Дуже хочеться, щоб матуся/татусь/батьки якнайшвидше побачили, як сильно і міцно я їх люблю...
Сподіваюсь, що допомогла))