БІ́ЛКА , и, ж.
1. Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (Донч., II, 1956, 7).
◊ Крути́тися як (на́че) [та] бі́лка в ко́лесі
див. крути́тися; Обідра́ти як (мов, на́че) бі́лку див. обдира́ти.
2. Хутро цього гризуна. Від кожного двору по білці данину брали (Мирний, V, 1955, 268).