Не можу спокійно чути слів: Чигирин, Черкаси, Хорол, Лубни, Чортомлик, Дике Поле, не можу без хвилювання бачити солом`яних стріх... Прекрасніше Малоросії нема країни у світі.
Країна ця марилася мені неозорими весняними просторами усієї тієї Південної Русі, все більше і більше полонила мою уяву і старовинністю своєю, і сучасністю. У сучасності був великий та заможний край, краса його нив та степів, хуторів та сіл, Дніпра і Києва, народу сильного і ніжного, у кожній дрібниці побуту свого красивого та охайного, - спадкоємця слов`янства справжнього, дунайського, карпатського. А там, у старовині, була колиска його, були Святополки та Ігори, - мене навіть єдині ці слова зачарували, - потім століття козацьких битв, пороги та Хортиця, плавні і грила херсонські...