Стоїть при дорозі калина.Хто йде,той милується нею.Гарна вона кожної пори року. Навесні вбирається калина у смарагдове листя з білим мережевом квіток.Духмяні запашні квіти милують око. Згодом на місці суцвіть з’являються важкі кетяги,зарум’яняться.
А прийде осінь-не мине й калини,прибереже для неї найчарівніші барви.Навіть зима не насмілится зірвати це чудове намисто.Обережно притрусить його сніжком,і стане воно цілющим.
Так і стоїть калина,гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих.