Кульбаба знають всі. Жовті розсипи його квіток зустрінеш
весною в саду, на вулиці, біля доріг, на лісових галявинах. Рослина
любить однаково і сонечко, і тінь. Його топчуть люди, їдять тварини. А
кульбаба росте собі і росте — гордий і витривалий. Зустріти кульбаба
можна майже по всій території Росії, за винятком Арктики, високогір’їв і
пустельних районів. Цвіте рослина в квітні-червні. Пізніше — у другій
половині літа — спостерігається вторинне цвітіння.Всі знають голі довгасті виїмчасті листя кульбаби, зібрані в розетку,
його довгі порожнисті квітконоси з великими кошиками золотисто-жовтих
квітів. Але далеко не всі знають, що це рослина вже давно числиться в
списках зеленої аптеки. Його сік застосовував ще Авіценна. У
Стародавньому Римі використовували кульбабу для виведення веснянок і
«печінкових» плям на шкірі. Не забували його і в середні віки.
В даний час в якості лікарської сировини медицина використовує корінь кульбаби: М’ясистий, стрижневий — він служить рослині для відкладення запасів поживних речовин.