До класу гідроїдних належать: прісноводні гідри, морські гідроїдні поліпи та деякі медузи.Типовим представником класу може бути прісноводний поліп — гідра.Гідра — невелика (близько 1,5 см завдовжки) сидяча тварина, що має здовжене мішковидне тіло. На одному її кінці є рот, внаслідок чого цей кінець дістав назву орального. Протилежний (аборальний) кінець, трохи розширений, утворює ніби «підошву» якою гідра прикріплюється до субстрату. Рот веде в кишечну, або гастральну порожнину, яка закінчується сліпо. Навколо рота розміщені щупальці, здатні, як і все тіло гідри, витягуватися і скорочуватися.Симетрія тіла — радіальна (променева). Вісь симетрії проходить вздовж тіла через оральний та аборальний полюси. Стінка тіла гідри складається з двох шарів клітин — ектодерми і ентодерми. Між ними є тонка безструктурна опорна пластинка. Таку саму будову мають і щупальці.Ектодерма гідри складається з різних клітин. Основна їх маса являє собою своєрідні епітеліально-мускульні клітини. Від звичайних покривних клітин вони відрізняються тим, що їх основа, яка прилягає до базальної перетинки, витягнута і перетворена в мускульне волокно.Між епітеліально-мускульними клітинами розміщуються жалкі клітини, особливо численні на щупальцях. Всередині жалкої клітини е особлива капсула, що містить отруйну рідину і довгу, скручену спіраллю нитку. У відповідь на подразнення нитка вмить викидається з капсули і пронизує або обплутує здобич. Замість витрачених жалких клітин розвиваються нові з недиференційованих (так званих інтерстиціальних) клітин.Частина клітин ектодерми є чутливими, що служать для сприймання подразнень. Відповідна реакція на подразнення у вигляді скорочення тіла і щупальців відбувається завдяки скороченнюмускульних паростків епітеліально-мускульних клітин. Зв'язок між чутливими і епітеліально-мускульними клітинами здійснюється з допомогою паростків нервових клітин. Нервові клітини розсіяні в усій ектодермі і утворюють нервову сітку (дифузна нервова система; мал. 61). Таким чином, функція ектодерми кишечнопорожнинних не тільки покривна,— вона значно різноманітніша, і з цим пов'язане описане диференціювання ектодермальних клітин.Ентодерма, що вистилає гастральну порожнину, виконує переважно травну функцію. Клітини ентодерми мають джгутики і здатні утворювати псевдоподії, з допомогою яких клітини ентодерми захоплюють дрібні частки поживи і перетравлюють їх внутрішньоклітинне (фагоцитоз).Крім того, в ентодермі є залозисті клітини, що виділяють травні ферменти в гастральну порожнину, в якій перетравлюється більша здобич. Таким чином, у гідри, поряд з внутрішньоклітинним, відбувається і порожнинне (позаклітинне) травлення. Неперетравні залишки поживи, а також продукти дисиміляції, що виділяються клітинами ентодерми в гастральну порожнину, виводяться назовні через ротовий отвір.Розмножуються гідри лункуванням і статевим способом. При пупкуванні на тілі гідри утворюється невелике випинання, що поступово збільшується,— пупок, який перетворюється кінець кінцем у молоду гідру. Молода гідра відокремлюється від материнської особини і живе самостійно. Пупкуванням гідри розмножуються протягом усього літнього періоду. Восени у гідр починається статеве розмноження. Одні види гідр роздільностатеві, інші — гермафродитні. Статеві клітини (яйцеклітини і сперматозоїди) розвиваються в ектодермі. Сперматозоїди виходять у воду і проникають в яйцеклітини, що залишаються в тілі гідри. Запліднена яйцеклітина (зигота) вкривається оболонкою, випадає з материнського тіла і перезимовує; весною з неї розвивається молода гідра.Морські гідроїдні поліпи відрізняються від прісноводних гідр чергуванням безстатевого і статевого поколінь, різних своєю будовою і способом життя. Поліпи є тут безстатевим поколінням. Вони провадять прикріплений спосіб життя і розмножують ся тільки пупкуванням, звичайно утворюючи при цьому колонії з сотень і тисяч особин. Пупкуючись, поліп дає початок також і вільноплаваючому статевому поколінню — медузам, які розмножуються тільки статевим способом, причому з запліднених яйцеклітин медуз розвиваються поліпи.Медузи гідрополіпів мають зонтикоподібну форму. Від середини ввігнутої сторони відходить так званий хобот, на кінці якого є рот, що веде в гастральну порожнину. По краях зонтика розміщуються щупальці. Між екто- і ентодермою розвивається значний шар мезоглеї, в якій розсіяні рідкі клітинні елементи ектодермального походження. Розвиток мезоглеї призвів до значної зміни гастральної порожнини. У медуз вона є системою каналів, що відходять радіальне від центральної ділянки гастральної порожнини і впадають у кільцевий канал, який лежить по краю зонтика. Мускульні паростки епітеліально-мускульних клітин дуже розвинені. Нервова система також ускладнена крім нервової сітки, є нервове кільце, утворене скупченням значної кількості нервових елементів; воно розміщене по краю зонтика, де лежать і органи чуттів (органи рівноваги, світлочутливі вічка).