Ось і прийшла осінь. Тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. На вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій. Старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. Знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. На зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. А там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. Дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинутьз себе останнє листя. Затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні. Де ж ти, літо, поділось, куди подалось? Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось. Але парк не почуває себе самотнім. Жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. І діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. А ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року шедра на гриби. Гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він злітом і прислухається до кроківзими. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання