Гори, ще
неосвітлені сонцем, виділялися на посвітлілими небі. На темному тлі гір,
вкритих непрохідними лісами, проносилися клапті туману, а внизу стояли
сутінки. Річка, нескута льодом, похмуро котила води. Нестихаючий вітер
не прогнав залишки нічного туману. Раптом на вершині кручі спалахнули і
засвітилися, ще не роздягнуті осінню, модрини. Перший промінь, поки
невидимого сонця, торкнувся стрімчака. Вогняне коло показалося над
непокритою деревами частиною гори. На єдину мить засвітилася навіть темна річка, а потім дно долини знову стало холодним і синім.