Неначе зачарований велетень стояв ліс, опушений увесь білим інеєм, покритий і пронизаний сонячним сяйвом.
На берегах Дніпра крутих, весь помережаний садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами. Погожий вітер іще не погасив самородків золота, розкиданих над обрієм, а вже небо розливалося.
За деревами ще спало, закутане в туман, озеро.