Транскрипція (від лат. trascriptio – переписування) – це спеціальне письмо, запроваджене для точної передачі звукового складу слів і текстів.
Розрізняють три типи транскрипції: фонетичну, фонематичну та практичну.
Фонетична транскрипція – спосіб передавання на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.
Запам’ятай!
1)У транскрипції використовуються діакритичні знаки (див. розд. 1.1).
2)Усі слова транскрибуються, тобто беруться в квадратні дужки [ ].
3)Усі слова пишуться окремо і обов’язково з наголосом, крім односкладних слів.
4)У транскрипції відсутні великі літери.
5)У транскрипції відсутні літери Я, Ю, Є, Ї, які позначаються [йа], [йу], [йе], [йі], або як голосні, що передають пом’якшення попереднього приголосного: ['а], ['у], ['е].
Ї – передає завжди два звуки.
6)У транскрипції відсутній апостроф і м’який знак.[еи], [ие], [оу], [уо] – для позначення ненаголошеного голосного звука.
7)У транскрипції літера Щ завжди дає два звуки [шч].
8)У транскрипції подвоєння приголосних завжди дає один звук: нн = [н:], дд = [д:], сс = [с:],лл = [л:].
9)У транскрипції африкати ДЖ і ДЗ позначають спеціальними символами чи двома літерами з дужкою зверху: дж = [], дз = []
10)Голосні звуки української мови під наголосом вимовляються повнозвучно: нарада, золото.