Колись давно, ще за царя Гороха, в одному селі жили два брата. Один з них був дуже багатий, але й жадібний. Він беріг своє золото, мов зіницю ока. А другий, молодший, був бідний, як церковна миша, зате сам собі пан. Щодня тяжко працював на полі. І ось одного разу прийшла тяжка година в село. Урожаю не було, та й роботи теж. Стало бідному брату геть непереливки, за душею нічого не має. Треба йти до багатого, чолом бити, допомоги просити. От, не відкладаючи в довгий ящик, пішов. А багатий каже :"Дідька лисого тобі, а не грошей". Розплакався бідний, та нікуди діватися - пішов додому з порожніми руками. Іде лісом, аж назустріч йому старенька бабуся. Каже до нього: "Ой, пане, понесіть мене на руках трошки, бо дуже ноги болять". Пошкодував бідняк стареньку, закачав рукава, взяв на плечі та й поніс, хоч сам від голоду ледь ноги переставляє. От через деякий час бабця й каже :"Дякую тобі, козаче, за допомогу. За те, що послухав мене, допоможу тобі вибитися з злиднів. Чекає тебе тепер золотий дощ." Та й зникла. Зрозумів бідняк, що це саму Долю він ніс на руках. От прийшов додому, та й вирішив підкопати стару яблуню. Тільки взявся за лопату, як одразу натрапив на щось тверде. Викопав, а там велика скриня з золотом. От тоді він розбагатів та й став жити на широку ногу. Всім бідним допомагав, та й сам не бідував.Почув про це багач, та й завидки його беруть, вовчим оком на брата дивиться. Боїться, що хтось його в багатстві переплюне. Пішов випитувати, де ж у бідняка стільки грошей взялося. А молодший брат взяв, та й розповів все по правді.От багач, бувши тертим калачем, вирішив теж лісом побродити, стареньку пошукати. Ходив цілий день, ходив, та тільки дурно ноги оббив. Прийшов злий додому, аж раптом хтось стукає у двері. Відчинив, аж там маленьке дитятко стоїть, хліба просить. Старший брат як розізлиться, як закричить: "Ану геть йди, злидне, бо собак випущу! Буду я ще всім свого хліба роздавати!" А це була Доля, яка перевтілилася в дитину. Розсердилася вона на багача. Тільки змахнула рукою, як все господарство багача дотла згоріло. Залишився той голий і босий. Пішов тоді він до брата по допомогу. Молодший брат був добрим, не згадував про те, як йому колись відмовили. Чим міг - допоміг. Адже брат, як і друг - пізнається в біді. З тих пір старший брат зарубав собі на носі, що не можна гоголем ходити, коли ти на коні, а треба всім допомагати, щоб і тобі допомогли в біді.