США почався період стійкого економічного зростання. Причиною цього процесу стала структурна перебудова економік європейських держав і США. На передній план вийшли галузі масового виробництва - автомобільна, електротехніч-
на, авіаційна, хімічна. Новий технічний рівень масового виробництва (конвеєр, стандартизація, нові матеріали), ефективні методи управління і організації праці дозволили різке підвищення продуктивності праці, ефективність і прибутковість виробництва, збільшити за короткий час кількість товарів і послуг. У другій половині 20-х років всі провідні країни відновили і перевершили довоєнний рівень виробництва. Зросла більш ніж на третину порівняно з довоєнним рівнем світова торгівля. У ті роки американське слово "проспериті"(процвітання) випромінювало оптимізм і віру, що настала ера безкризового розвитку, неухильного зростання добробуту населення. Важливу роль у забезпеченні економічного зростання в деяких європейських державах відігравало державне регулювання, яке доповнювало ринкові механізми економічного розвитку.
В кінці XIX — початку XX ст. Франція залишалася однією з найбільш розвинених країн світу. Але за обсягом промислового виробництва вона відставала від США, Німеччини і Англії і перемістилася з другого місця в світі на четверте. На її економіці вкрай важко відбилися наслідки програної війни з Пруссією і недолік власного промислового сировини. Негативно позначалося величезну чисельну перевагу слабо механізованих дрібних підприємств над добре оснащеними великими фабриками.
З іншого боку, наприкінці XIX ст. у Франції виникають і відіграють все більшу роль могутні промислові і фінансові компанії. Об'єднання «Комітет де форж» і «Шнейдер-Крезо» панували в металургійній промисловості, «Рено» і «Пежо» — в автомобільній. У хімічній промисловості сильні позиції займав концерн «Сен-Гобен» . Великий розвиток отримала банківська система.
Велика частина населення проживала ще в сель-ской_местности. Обсяг сільськогосподарського виробництва зростав, але і в цій області Франція відставала від найбільше розвинутих країн. Мільйони селян обробляли свою землю вручну. Великих господарств (50-200 га) було набагато менше, ніж дрібних (до 1 га) .
Відбулося глибоке розшарування сільського і міського населення за розмірами багатства. На частку 15 тис. мільйонерів (0,1 % усіх власників) припадало 25 % багатства країни.