Легендарною називають Марусю Чурай. І це справді так. Дівчина з Полтави лишила після себе багато ліричних пісень, які й досі в народі користуються популярністю, зокрема, «Ой не ходи, Грицю». На мою думку, дівчина стала відомою, навіть легендарною, через свої пісні, які із задоволенням співали козаки, вирушаючи в похід. Це, насамперед, стосується пісні «Засвіт встали козаченьки». До речі, дехто співає «засвистали козаченьки», це неправильно; а слово «засвіт» означає «за світла», тобто коли сонце тільки замерехтіло ледь-ледь на небокраї.
Розповідають, що Марусю судили, бо вона за зраду отруїла свого коханого Гриця. Хоча насправді він сам випив отруту, тому що Маруся не простила й відмовилася вийти за нього. Але її популярність серед козаків була настільки великою, що сам Б. Хмельницький звернувся до суду, аби її виправдали. Так воно й сталося. Це було дуже давно, а пісні талановитої дівчини живі й понині.