Зображення нездорового прагнення головного героя пана Журдена будь-якою ціною отримати дворянське звання. Бажання стати кращим та зайняти гідне місце у суспільстві – природне для людини. То ж цей твір ніколи б не став комедією, якби автор не зобразив у яскравих кольорах те «пристойне товариство», до якого так бажав потрапити герой. Разом з паном Журденом комічними персонажами у творі стають маркіза Дорімена і граф Дорант.Граф Дорант у комедії представлений як збіднілий дворянин, який вже давно втратив можливість «широко» жити, але бажання таке він не втратив і тепер робить це за чужий рахунок. У даному випадку – за рахунок пана Журдена. У той же час граф бажає поліпшити свій стан одруженням з маркізою, але залицяння до багатої нареченої теж коштують грошей. Для цього Дорант знову ж таки використовує пана Журдена, схиливши його до думки, що Дорімена звернула на нього увагу і буде не проти прийняти залицяння Журдена.Для графа Доранта не існує моральних норм, і у п’єсі він виконує роль шахрая, який постійно користується чужим гаманцем і обдурює людей. Він постійно впевнює пана Журдена у тому, що його мрії отримати дворянський титул не безпідставні. Нібито про це йшла мова навіть у королівській вітальні. Якщо замислитися, то таким чином граф Дорант тільки сміється над паном Журденом.Заради здійснення своєї мрії приєднатися до аристократичного світу і повіривши графу, пан Журден постійно надсилає маркізі Дорімені цінні подарунки, влаштовує для неї різноманітні розваги і навіть банкет у власному будинку. Лицемірний і підступний граф лестить Журдену, майже повзає перед ним на колінах, але в той же час граф ставиться до Журдена з презирством, потихеньку його обдираючи. Дорант вручає маркізі Дорімені усі журденовські подарунки від свого імені. Цим вчинком граф остаточно втоптує у грязь свою честь. І якщо честолюбний пан Журден просто смішний, то граф Дорант, який обмінює свої титули і честь на гроші, стає персонажем аморальним.Врешті-решт граф Дорант домігся прихильності маркізи і завдяки подарункам переконав її у своєму багатстві. Для маркізи Дорімени це стало головним, що сприяло її рішенню одружитися з графом. У цьому теж автор приховав насмішку над представниками аристократії, на рішення яких переш за все впливають гроші. Граф шукає багату наречену, а маркіза – нареченого з грошами. Можна тільки уявити її розчарування, коли вона дізнається про те, що у Доранта немає за душею ні копійки.Таким чином Мольєр у своїй комедії викриває тих спритників, які прагнуть якомога краще влаштуватися у житті і збагатитися за рахунок інших нечесними, досить часто навіть злочинними методами.Пану Журдену, графу Доранту і маркізі Дорімені автор комедії протиставляє Клеонта – представника третього прошарку тогочасного суспільства. Саме цей персонаж викликає у мене симпатію. Саме ця людина втілила в собі найкращі людські риси. Клеонт освічений, має здоровий глузд, почуття людської гідності і тверді принципи. Він, на відміну від пана Журдена, не соромиться свого походження і не скриває його. А завдяки своїм внутрішнім якостям Клеонт значно вище представників свого прошарку і навіть багатьох аристократів. На мою думку, своєю честю і своїм розумом такі люди надзвичайно корисні для будь-якого суспільства і будь-якого часу. Найбільш яскраво і повно характер Клеонта розкривається у відношенні до Люсіль, яку він самовіддано і щиро кохає.Життєвий принцип мого улюбленого персонажу комедії «Міщанин-шляхтич» Клеонта – не цуратися свого походження. «Прикидатися дворянином, – стверджує він, – тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадений титул. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що будь-який обман принижує порядну людину. І не лічить ховати своє справжнє походження, з’являтися суспільству на очі під чужим титулом, показувати з себе не того, ким ти є насправді».