Яка чудова ранкова пора, коли день тільки починається, все прокидається від сну. Ранкова роса, як справжні перлини , виблискує під першими променями сонця. Верхівки дерев майорять ніби в позолоті. Маленькі тендітні квіти розкривають свої пелюстки. Чути ранкові переливи пташиного співу , стукіт дятла, скрекотіння сороки. Новий день починається.На березі невеликої річки, серед густої трави, сиділо курчатко Пік-Пік, схоже на маленький клубочок. Воно ніжилося на сонечку, ліниво простягало крильця, піднімало дзьобика догори, вдихаючи свіжість ранкового повітря. Раптом його спокій порушило тихеньке крякання. Невеличке каченя, на ймення Кряк, пробиралося крізь густу високу траву, яка ховала його під своїм зеленим килимом. Воно щоранку втікало від мами-качки і бігло до річки побовтатися у воді. Цього ранку було так само. Але раніше його усамітнення ніхто не порушував, а тут раптом незваний гість з´явився прямо перед ним.Привіт! Ти хто?, - запитало каченя.- Я раніше тебе не бачив.- Я маленьке курчатко Пік – Пік. - Я випадково сюди забрело, тепер гріюся на сонечку. А ти хто?А я каченятко Кряк. Кожного ранку я прибігаю побовтатися у воді, це так приємно. Ходімо разом купатися, - прокрякало каченя .- Я не вмію. Мама мене не навчила. Та вона й сама не вміє, ми ж кури, - промовило курча.Тоді зачекай мене га березі. Я швиденько скупаюся і підемо гратися. Гаразд?Добре. Я зачекаю, - погодилося Пік – Пік.З того дня курча Пік-Пік та каченя Кряк стали справжніми друзями. Цілий день вони бігали, гралися, вишукували в землі черв´ячків та жучків. Тільки увечері мама-квочка гукала своє курча: « Ко-ко-ко пора додому!». А каченятко чуло з іншого боку: « Кря – кря –кря де ти забарилося?»Той день видався погожим та теплим . Курча та каченя гуляли на поляні і раптом курчатко побачило великого рожевого черв´яка. Воно швидко підскочило до нього, вхопило в дзьоба і хотіло тікати. Та каченя й собі підбігло до черв´яка і вигукнуло: « Який великий чер´як. Мабуть смачний , давай спробуємо!»Але курча Пік-Пік і не думало ділитися своєю знахідкою, надто вже великий був чер´як. Воно відскочило вбік і злісно промовило:Не буду я з тобою ділитися.- Це я знайшов і значить- це мій черв´як!Але ж ми друзі і маємо ділитися, - образливо промовило каченя.Ну то й що , що друзі? Черв´яка не дам,- несамовито закричало курча і втекло геть.Пройшло зовсім небагато часу як курча Пік-Пік та каченя Кряк забули ту неприємну пригоду і знову стали бавитися разом..Одного дня друзі загралися і не помітили як опинилися на березі річки. Біля самої води лежав розкішний листок лопуха і маленькі бешкетники скочили на нього. В ту ж мить вітер підхопив листок-корабель і поніс річкою. Маленьке каченя не злякалося, воно посміхалося , з насолодою хлюпало лапкою по воді, занурювало дзьобика у річку.Але курчатко запанікувало, воно не вміло плавати. Аж раптом вітер закрутив листок, курчатко не втрималося і шубовснулося у воду. Воно стало кликати на допомогу, барахталося крильцями по воді, відчувало, що сили його покидають. Каченя помітило, що курча пірнуло у воду, не роздумуючи підпливло до курчати і наказало: « Стрибай мерщій мені на спину. Я відвезу тебе до берега». Курча не вагаючись забралося на спинку до каченяти і подумало: « Тепер я в небезпеці». І раптом воно згадало як нещодавно не поділився черв´яком зі своїх другом. Йому стало дуже соромно за свій вчинок.Коли каченя дісталося берега курча тихенько промовило:Дякую тобі, що врятував мене. Ти справжній друг. А мені дуже соромно за свій вчинок. Якщо зможеш пробач мене.Я тебе вже давно пробачив, - відповіло каченя.Дякую, віднині, ми будемо берегти нашу дружбу, як безцінний скарб, - пропищало курчатко Пік – Пік.І вони радісно побігли в бік домівки звідки чулося стурбоване« Ко-ко-ко !» та « Кря-кря-кря!»