Хлопці з веселими криками добігли до річки і пострибали у воду. Коли теплохід відплив від причалу, Оленці схотілось заплакати і вона ледь-ледь стримувала сльози. Дід Петро різко підвівся зі сходів, почувши як зненацька зашуміло за тином. Микола знав, що вірш йому треба довчити до вечора, бо прийде мати і буде перевіряти уроки.