Самостійні
частини мови (їх шість:
іменник, прикметник,
числівник, займенник, дієслово
і прислівник) називають
предмети, їх ознаки, дії та
кількість. Самостійні частини мови
є членами речення і мають як
лексичне, так і граматичне
значення.Службові
частини мови (їх три:
прийменник, сполучник, частка)
предметного лексичного значення не
мають і служать лише для зв’язку
слів у реченні (прийменник,
сполучник) або для надання окремим
словам і реченням додаткових
смислових чи емоційно-експресивних
відтінків, а також для творення
морфологічних форм і нових слів (частка).