Старістю звичайно називають період
від втрати людиною її репродуктивних функцій до настання смерті. Я шанобливо ставлюся до літніх людей, тому що також стану колись старим.
Зазвичай, старість
видається молодій людині, по-перше, дуже далекою, явищем, яке найближчому
майбутньому не настане, отже, і замислюватися про це не варто; по-друге -
подією сумною, безрадісною, болісною. І те і інше - омана. Старість приходить
неминуче, нічого страшного в ній немає. Найголовніше - до неї дожити, зберігши
здоров*я та світлу голову.
Старість у різних
людей є різною. Буває старість активна. Тоді людина бере активну участь у житті
своєму та суспільному, займається тим, на що у неї в молоді роки не вистачало
часу, поліпшує власний добробут, відпочиває з задоволенням та розважається.
Особливо активні займаються ще й самоосвітою: для них створені комп*ютерні
класи, навіт університети.
Інший тип старіння -
так зване "жіноче". Жінка пенсійого віку весь свій час, турботи,
досвід віддає молодому поколінню своєї сім*ї. У неї абсолютно не вистачає часу
для нудьги та хвороб. Правда, й задоволення від життя вона отримує значно
менше.
Ще одна категорія
людей похилого віку - це ті, що весь свій час віддають турботам про своє
здоров*я, перебільшено про нього піклуються. Їх можна
побачити серед бігунів,
велосипедистів, "моржів". Вони додержуються різного роду дієт, але
серед них немає, або майже немає тих, хто вчащає до аптеки.
Це - остання, найменш
щаслива категорія пенсіонерів. Серед них найбільш незахищені верстви населення.
Їм, частіше за все, не вистачає грошей, тому що ліки забирають ті кошти,
які могли б були витрачені на задоволення.
Тому, повертаючись до
початку мого дослідження, повторю, що найголовніше - дожити до старості,
зберігши здоров*я та світлу голову.