1. Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег.
2. Ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно.
3. Навіть коли він спокійно лежить і вичісує бліх з рожевого живота, пильнують підрізані вуха, дума широкий лоб і так солідне звисає мокрий язик з ікластої пащі.
4. А вже коли свобідно лишити їй поводи - земля дудніла під нею.
5. Восени мала Парасинка закінчити шістнадцятий рік.
6. Тоді я раптом почув велику тишу.
7. Панський дім стояв похмуро.
8. Стежки зміяться глибоко в житі, їх око не бачить, сама ловить нога.
9. Вона прокинулася лякливо й оглянулася.
10. Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста.
11. Як добре, що я обкопував їх досі щороку: липовани ніколи нашу хату дурно не минали.