Пори року змінюються як і пори дня − постійно і з усталеним проміжком часу. Причиною такого явища є рух Землі навколо Сонця. Перехід від теплішої пори року до прохолоднішої залежить від розташування Землі відносно Сонця, чим ближче до Сонця – тим тепліше на Землі.
На переважній більшій частині нашої планети існує чотири пори року, але є й такі де їх лише дві – зима і літо. Антарктида й Арктика є цими територіями, на яких влітку сонце не заходить, а у взимку не сходить. Поблизу екватора також є такі території, де немає осені й весни, там після спекотного літа настає зима з тривалими проливними дощами.
Існує й інша версія змін пір року, більше міфологічна аніж реальна, проте романтичніша. Бог підземного світу Аїд закохався в Персефону (рідну дочку Зевса й Деметри) й вирішив її викрасти до своїх володінь.
Персефона милувалася на лузі квітами, одна з них так її зачарувала, що вона зірвала чарівну квіточку. Раптом земля на тому місці розійшлася і Аїд забрав чарівну дівчину в своє королівство. Деметра почула вереск своєї доньки, але вже нічим не могла зарадити. Довго вона шукала свою дитину, аж раптом дізналася, що сталось насправді.
pory-rokuГоре охопило матір і покинула вона Олімп. Проливаючи гіркі сльози, Деметра стала блукати по землі. В цей час почали гинути сади та ліси, висохла земля, зникли плоди та квіти, гинула худоба. Зевс просив повернутись богиню на Олімп, але марно, вона вимагала знайти їхню дочку.
Зевс послав до Аїда в підземне царство, той не зміг відмовити Зевсу. Та перед тим як відпустити Персефону, Аїд вмовив її спробувати зернятко граната, що було символом шлюбу.
Деметра зустріла дочку і разом з нею повернулась на Олімп. Знову земля ожила, забуяли трави, заквітли сади, раділи люди на землі. Проте Персефона не могла залишитись з матір’ю назавжди, час від часу вона мала повертатись до чоловіка. Знову засмутилась Деметра – ллє сльози і наступає осінь, а пізніше й зима. Повертається дочка до матері навесні та й гостює, аж поки не закінчиться літо