Головна героїня казки В. Короліва-Старого є хуха на ім’я Моховинка.
Мені вона до вподоби тим, що вона завжди усім була задоволена.
Можу сказати, що ця маленька істота навіть попри свій ріст
допомагає з усіх своїх сил іншим. Вона гуманно ставиться до оточуючих,
вміє пробачати. “Шкода стало Моховинці старого безпомічного діда. Забула
вона й про те, як він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини, як
хотів він її зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою.”
Ввічливість – хороша риса. У Моховинки вона також є. “На хвилинку
забігла в хлівець, попрощалася , красненько подякувала козам.” Ця
маленька хуха дуже хороша тому, що вона відповідальна і терпляча.
“Моховинка бігла все далі й далі. Була вже й обідня пора, а вона ще
зранку нічого не їла. Охляла, знесилилась, перемерзла, Ледве пересувала
ноженятами, але ж мандрувала все далі.” Ця фантастична істота дуже
подобається мені, адже вона пам’ятає про своїх друзів та сентиментальна.
” Одного бракувало Моховинці: не було тут ніде поблизу жодної іншої
хухи.” Вона є великою мрійницею, тужить за своєю родиною. “І хуха мріяла
й удень, і вночі, коли ж прийде час, що вона зможе повернутись до своєї
батьківщини.”
Ось чому мені подобається хуха-Моховинка. Вона має багато хороших рис для наслідування.