«Вітер, вітрило! Навіщо, пан, вієш ти назустріч? Навіщо мчиш ханські стріли на своїх легких крильцях на воїнів мого милого?», «О, далеко залетів сокіл, птахів б’ючи, – до моря…», «Полетіти зозулею по Дунаю» до свого чоловіка;, печаль «тече» по всій Руській землі, а веселощі «розливаються по ковилу».