Вже закінчується зима, але я ще памятаю один осінній дощик, який так вразим мене своїм ліричним настроєм, своєю несхожістю на інші. Осінній дощик майже завжди холодний, а цей ні. У нього були теплі і сонячні краплинки. Я пам"ятаю, ніби це було вчора, як він дзвінко грає журні мелодії своїми крапельками і вітерець підсвистує йому в такт. Барвисте листячко з зачарованим поглядом слухає концерт і майже безшумно оплодує цим талановитим майстрам. Сонечко ж в цей час не ховається на відпочинок за хмарки, а тихо мружиться з-за них і посміхається. А після дощику разом з веселкою вони дарують людям гарний настрій.