Якось одного понеділка Оля йшла зі школи і побачила бідненького обшарпаного кошеня. Вона взяла його з собою додому, хоча і знала, що мама буде проти. Коли вона прийшла і на порозі замявчало кошеня мама запитала з кухні:
-Олю, привіт, роздягайся і мий руки, будеш обідати! -вона почула, що щось мявкнуло, але подумала, що їй почулось.
-Привіт мамо. - Оля боялася , що скаже Антоніна Григорівна (ії мама). - добре.
-Які оцінки сьогодні заробила?
-10 по математиці....Мамо, а чому ти не хочеш кошеня?
-мені нема коли за ними дивитись!
-а ти не будеш мене сварити......якщо я....
-ну що? говори вже!
-я принесла додому кошеня. ТІЛЬКИ НЕ СВАРИ МЕНЕ, БУДЬ ЛАСКА!
-навіщо? ще й брудне...
-воно теж хоче любові і турботи.
-ну добре , лишимо вже його. - сказала мама дочці і занесла тваринку в ванну.
-дякую мамусю!!! - нарешті і для кошеняти свято. воно знайшло своє щастя