Кажуть, під Новий рік збуваються всі мрії. Одне з цих чудових свят
запам’ятається мені надовго, бо під час нього трапилося справжнє диво.
Було близько десятої години вечора тридцять першого грудня, а
погода надворі зовсім не новорічна. Стояла мряка, а морозу не було.
Вологе повітря легко пробиралося під одежу, і ти враз замерзав. Зірок не
видно на нічному небі, тільки тусклі вогні вуличних ліхтарів неохоче
пробивалися крізь темряву. А потім взагалі почав накрапати зовсім
недоречний дощ, що скоро переріс у справжню зливу. Отака тобі зимова
новорічна казка…
Наша родина готувалася відзначати Новий рік, ми накривали
святковий стіл, посеред кімнати блищала гарно прикрашена ялинка. А от
настрій був не дуже , його псував несвятковий дощ за вікном.
Аж ось раптом ми помічаємо, що чогось якось надто світло
надворі. На годиннику – пів на дванадцяту. Визираю у вікно – і не вірю
очам! Густий лапатий сніг валить з неба! Хапаю пальто, вибігаю надвір –
там легкий мороз і сніг! Справжній сніг! Він швидко вкриває залишену
дощем кригу на асфальті товстим білим килимом. Це просто неймовірно!
Усі раптом стали веселі та щасливі! Розпочалося справжнє свято, а після
вечері ми всі висипали на вулицю та грали в сніжки біля години. Оце
було справжнє новорічне диво для всіх – і дорослих, і дітей!
А вранці! Раптово прокидаєшся у зимовій казці. Виглядаєш у
вікно – аж сліпить очі чистий білий сніг, що товстим килимом встелив
голу землю. Сонячне світло відбивається від мільярдів крихітних
кристалів та грає всіма кольорами спектру. Поважні стоять дерева та
кущі, наряджені у білі хутряні одежі, ніби вихваляються одне перед
одним. А подме вітер, так злітає з віт та дахів ціла зграя легких
сніжинок, та й кружляє в повітрі, виблискуючи на сонці. Залишається
тільки подякувати природу за такий щедрий святковий дарунок, чудову
зимову казку!