Оповиданя про покинуте кошеня

0 голосов
74 просмотров

Оповиданя про покинуте кошеня


Литература (12 баллов) | 74 просмотров
Дан 1 ответ
0 голосов

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.Василь СухомлинськийПитання для обговорення:3 чого видно, що в Наталочки добре серце?Які речення слід прочитати з почуттям вдячності й радості?Поміркуйте разом! Як можна продовжити це оповідання?

(97 баллов)