Якщо щось не сподобається, підправте.
В одному селі жив собі хлопчина. А звали його Вольдька. Все б нічого, дитина як дитина, тілько брехав він - завжди і всюди. Говорила йому мати: "Не бреши, синочку, бо один раз повірять а на другий ні, і залишишся ти в біді! Зрозумів?" Скільки разів йому так не говорили, стільки разів він погоджувався і далі брехав.
От, одного разу, сидів Володька на баштані і їв кавуни. Птахи співають, ніхто не чіпає, ну просто насолода. "О," - подумав він - "А може сказати діду Ромі, що тут вовк бродить? Чудова ідея, буде так смішно!" І позвав Володя, що є тільки голосу:
- Діду Романе! Тут вовк! - дід вскочив, узяв рушницю, і побіг до Володі. Хлопчина сміється, а дід лютує.
Ось пройшов тиждень, знову Володя сидить на баштані. Аж раптом гульк! Із-за кущів вовк вийшов! Страшний такий, великий, волохатий. Хлопець як закричить:
Діду Романе! Тут Вовк, справжній! - а дід сидить, нічого робити не збирається. Тим часов вовк підійшов до хлопця, і з`їв його.
Ось і висновок, не треба брехати, бо перший раз повірять, а на другий залишуть.