Мамочко! Нарешті пишу тобі вітання до сьомого лютого. Якось я подумав, що з моїх знайомих ніхто не мав такої матері. Хлопці в один голос визнавали: у Валери мати – клас. Та Дантова присвята – вона просто відбиває реальність. Здається мені, наші взаємини – оптимальний варіант для батьків та дітей.Бачу тепер, як повага й любов до тебе облагороджували. Я просто не міг бути з тобою поганим. Не міг напитися, бо потім завжди важко було вислуховувати докори. Не міг сваритися, бо знову ж неправим здебільшого виявлявся я. Таки пощастило мені на неньку-стареньку. Знаю, що побажати на твій день народження нічого кращого не можу, як нашу зустріч. Ну що ж, доведеться набратися терпцю, щоб після великого горя настало велике щастя! Мамо, хочу, щоб разом із терпінням ти пройнялася спокоєм, бо тоді легше буде в десять, сто разів нам обом. Усе буде, як писав Джером Джером, камільфо.Твій єдиний і неділимий син.01.02. 2010Р.8. “Усім велике-велике вітання: і діду, й бабі, й Лесі (хай одужує!), і Аллочці. Цілую татка і Мар’яну (дякую їй за лист, скоро сам щось «створю»). Я побалакав з одним лікарем про лікування Олени. Взагалі, в Союзі з епілепсією справи не зовсім добрі. Але якщо лікуватися, то тільки в стаціонарі. Приватно-амбулаторно – навряд чи вийде путньо. З привітом, уральський бранець.