Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий —
йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися
від дорослих.
Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним
бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей.
Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі,
любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для
нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві
переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він
чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому
весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де
лежать безпомічні пташенята.
Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо
письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав
їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати
п’єсу.