Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Що без род, стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Хоч літа його гнуть у каблук
Із турботами в парі,
Та в очах його все щось горить,
Мов дів блискавки в хмарі.
Хоч волосся все біле, як сніг,
У старечій оздобі,
Та стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі